згризений
ЗГРИЗЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до згризти. Посмоктав [Юринга] згризений за довгі роки цибух і тоді тільки почав знов говорити (Гжицький, Опришки, 1962, 122); Лице, колись кругле і рум'яне, пожовкло, згризене брудом і нуждою (Фр., V, 1951, 188); * Образно. Згризений в гальку, камінь сірів берегами (Коцюб., II, 1955, 300).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | згризений | згризена | згризене | згризені |
Родовий | згризеного | згризеної | згризеного | згризених |
Давальний | згризеному | згризеній | згризеному | згризеним |
Знахідний | згризений, згризеного | згризену | згризене | згризені, згризених |
Орудний | згризеним | згризеною | згризеним | згризеними |
Місцевий | на/у згризеному, згризенім | на/у згризеній | на/у згризеному, згризенім | на/у згризених |