здалий
ЗДАЛИЙ, а, е, діал. 1. Здатний, спроможний що-небудь робити. Попові ж панські посіпаки Веліли тягати гілляки На купу з парубками враз. «Бог з вами! - люди закричали.- Хіба ж старий до того здалий? Хіба нема сумління в вас?» (Фр., X., 1954, 320).
2. Придатний для чого-небудь, на щось. Може, праця наша на нінащо не здала? (Фр., І, 1955, 312).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | здалий | здала | здале | здалі |
Родовий | здалого | здалої | здалого | здалих |
Давальний | здалому | здалій | здалому | здалим |
Знахідний | здалий, здалого | здалу | здале | здалі, здалих |
Орудний | здалим | здалою | здалим | здалими |
Місцевий | на/у здалому, здалім | на/у здалій | на/у здалому, здалім | на/у здалих |