здерев'янілий
ЗДЕРЕВ'ЯНІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до здерев'яніти; // у знач. прикм. Сіянці першого сорту повинні мати прямий, рівний стовбурець, здерев'янілий верхівковий пагін і сформовану верхівкову бруньку (Лісівн. полезах. лісорозв., 1956, 229); Чи зуміють здерев'янілі руки послати патрон у гвинтівку? (Збан., Сеспель, 1961, 246).
2. у знач. прикм., перен. Який завмер, застиг на місці. Він сидів здерев'янілий і стежив за нею безсильним поглядом (Фр., VI, 1951, 242).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | здерев'янілий | здерев'яніла | здерев'яніле | здерев'янілі |
Родовий | здерев'янілого | здерев'янілої | здерев'янілого | здерев'янілих |
Давальний | здерев'янілому | здерев'янілій | здерев'янілому | здерев'янілим |
Знахідний | здерев'янілий, здерев'янілого | здерев'янілу | здерев'яніле | здерев'янілі, здерев'янілих |
Орудний | здерев'янілим | здерев'янілою | здерев'янілим | здерев'янілими |
Місцевий | на/у здерев'янілому, здерев'янілім | на/у здерев'янілій | на/у здерев'янілому, здерев'янілім | на/у здерев'янілих |