здоровкання
ЗДОРОВКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. здоровкатися. З Демидом вона не розмовляла, тільки відказувала на здоровкання та прощання (Гр., II, 1963, 65); Комбайнер совається на місці й забуває відповісти на здоровкання (Ю. Янов., І, 1958, 585).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | здоровкання | здоровкання |
Родовий | здоровкання | здоровкань |
Давальний | здоровканню | здоровканням |
Знахідний | здоровкання | здоровкання |
Орудний | здоровканням | здоровканнями |
Місцевий | на/у здоровканні | на/у здоровканнях |
Кличний | здоровкання | здоровкання |