зеленуватий
ЗЕЛЕНУВАТИЙ, а, е. Те саме, що зеленкуватий. - Ой, забуду! - мимрив собі під ніс Місяць, обсипаючи землю блідим, зеленуватим світом (Н.-Лев., IV, 1956, 11); Посеред столу на зеленуватому склі лежало кілька незвичайних колосків (Жур., До них іде.., 1952, 99); Усіма грудьми п'є [Давид], захлинаючись, терпке, як терен зеленуватий, осіннє степове повітря (Головко, II, 1957, 10); Зеленуваті очі.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зеленуватий | зеленувата | зеленувате | зеленуваті |
Родовий | зеленуватого | зеленуватої | зеленуватого | зеленуватих |
Давальний | зеленуватому | зеленуватій | зеленуватому | зеленуватим |
Знахідний | зеленуватий, зеленуватого | зеленувату | зеленувате | зеленуваті, зеленуватих |
Орудний | зеленуватим | зеленуватою | зеленуватим | зеленуватими |
Місцевий | на/у зеленуватому, зеленуватім | на/у зеленуватій | на/у зеленуватому, зеленуватім | на/у зеленуватих |