зледенілий
ЗЛЕДЕНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зледеніти. Душевні слова Юлічки.. враз розтопили, сповнили ніжним почуттям зледеніле ненавистю до ворога, заглушене жадобою помсти, черствувате й від природи серце лейтенанта Сагайди (Вітч., 5, 1956, 129); // у знач. прикм. Гострий вітер жбурляє в обличчя пригорщі зледенілого снігу (Кучер, Чорноморці, 1956, 329); Ріже в лице холодний вітер... Прикипає до зледенілої рушниці рука... (Збан., Сеспель, 1961, 235); Марія кинулась до саней, розставила руки і впала на холодний, зледенілий труп (Мик., II, 1957, 309).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зледенілий | зледеніла | зледеніле | зледенілі |
Родовий | зледенілого | зледенілої | зледенілого | зледенілих |
Давальний | зледенілому | зледенілій | зледенілому | зледенілим |
Знахідний | зледенілий, зледенілого | зледенілу | зледеніле | зледенілі, зледенілих |
Орудний | зледенілим | зледенілою | зледенілим | зледенілими |
Місцевий | на/у зледенілому, зледенілім | на/у зледенілій | на/у зледенілому, зледенілім | на/у зледенілих |