злютований
ЗЛЮТОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до злютувати. Злютовані одним розчином, усі ланки в піраміді щільно пов'язані між собою (Полт., Повість.., 1960, 512); Кінь заіржав і ударив кованим копитом злютовану морозом землю (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 7); В любові, у гніві, як треба, злютовані ми, як один (Сос., II, 1958, 78).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | злютований | злютована | злютоване | злютовані |
Родовий | злютованого | злютованої | злютованого | злютованих |
Давальний | злютованому | злютованій | злютованому | злютованим |
Знахідний | злютований, злютованого | злютовану | злютоване | злютовані, злютованих |
Орудний | злютованим | злютованою | злютованим | злютованими |
Місцевий | на/у злютованому, злютованім | на/у злютованій | на/у злютованому, злютованім | на/у злютованих |