змелювати
ЗМЕЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., рідко, ЗМОЛОТИ, змелю, змелеш, док., перех. і без додатка. 1. Подрібнювати, перетворюючи що-небудь на борошно або порошок; молоти. Поніс він ту пшеницю десь далеко до млина, змолов (Н.-Лев., III, 1956, 284); Їздили сюди переважно літні люди. Не стільки змелють, як поштовхаються біля млина, щось нове почують (Хижняк, Тамара, 1959, 41); * Образно. Уже давно рожеві сни Безжалісні змололи жорна (Перв., І, 1958, 90).
2. тільки док., фам. Сказати що-небудь недоладне, недоречне. - Ти розсердився вже, Тарасе? Я дурна, змолола щось, а потім самій стало сором (Вас., II, 1959, 372).
3. тільки док., фам. З'їсти все, нічого не залишивши. - Ану,- озвавсь Дем'ян,- потіш мене, мій друже! Ось глянь - вареничок бокастенький який... - Хіба один...- промовив Клим ліниво, Посилкувався і змолов (Гл., Вибр., 1957, 212).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змелюю | змелюємо |
2 особа | змелюєш | змелюєте |
3 особа | змелює | змелюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змелюватиму | змелюватимемо |
2 особа | змелюватимеш | змелюватимете |
3 особа | змелюватиме | змелюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | змелював | змелювали |
Жіночий рід | змелювала | |
Середній рід | змелювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змелюймо | |
2 особа | змелюй | змелюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | змелюючи | |
Минулий час | змелювавши |