зморозити
ЗМОРОЗИТИ, ожу, озиш, док., перех. 1. розм. Заморозити до твердого стану; // Попсувати морозом. Мороз.. в маю зморозив у нас усяку фасолю, також і японську (Коцюб., III, 1956, 284); [Іван:] А жита які! І лютневі вітри не зв'ялили, і озимки не зморозили (Галан, І, 1960, 518).
2. перен., розм. Примусити кого-небудь дуже змерзнути від холоду. - Ой ти, дівчино, червоная вишня, Чом ти до мене з вечора не вийшла? - Чого я маю з вечора ходити? Ой знаю, знаю:- хочеш зморозити (Чуб., V, 1874, 161); Ой, зимо моя, Зимо лютая, Ой, прошу ж тебе: Не зморозь мене! (Укр.. лір. пісні, 1958, 491).
3. перен., розм. Паралізувати, скувати чиї-небудь рухи, призвести до заціпеніння. Блоху зморозили ці слова, а княгиня Єва зблідла під гострим поглядом отамана (Гжицький, Опришки, 1962, 116); // безос. На вулиці побачив [Іван] батька. Його зморозило. Обхопила його душу тривожна думка, що мати вже не живе (Круш., Буденний хліб.., 1960, 141).
4. перен., фам. Сказати що-небудь недоречне. Дядько Юхим на доброму підпитку ні в тин, ні в ворота зморозив: - Тебе вже й забувати почали (Кучер, Прощай.., 1957, 73); Бабуся пересміявшись із того, що я зморозив, заганяє нас до хати, а сама ще йде поглянути на.. садок (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 100).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зморожу | зморозимо |
2 особа | зморозиш | зморозите |
3 особа | зморозить | зморозять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зморозив | зморозили |
Жіночий рід | зморозила | |
Середній рід | зморозило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зморозьмо | |
2 особа | зморозь | зморозьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зморозивши |