змудрувати
ЗМУДРУВАТИ, ую, уєш, док., діал. 1. перех. і без додатка. Придумати. Та ба! не всякий так змудрує, Як сам Виргилій намалює, А я ж до жалю не мастак (Котл., І, 1952, 271); Мабуть, знав горе отой чоловік, що змудрував цуйку [горілку] (Чаб., Балкан. весна, 1960, 7).
2. перех. Перехитрити. Тоді скочив [Заєць] щодуху до звірів і розповів їм, яким-то способом він змудрував Медведя і вибавив їх усіх від тяжкого нещастя (Фр., IV, 1950, 74).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змудрую | змудруємо |
2 особа | змудруєш | змудруєте |
3 особа | змудрує | змудрують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | змудрував | змудрували |
Жіночий рід | змудрувала | |
Середній рід | змудрувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змудруймо | |
2 особа | змудруй | змудруйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | змудрувавши |