зміїний
ЗМІЇНИЙ, а, е. 1. Прикм. до змія і змій. На тім острові в горі повикопувані глибокі і великі печери, у котрих, розказують люди, колись, ще за Владимира святого, ховався змій; з того часу і острів той прозивається зміїним (Стор., І, 1957, 391); Дорожче від золота ціниться зміїна отрута (Веч. Київ, 14.III 1967, 3); Змія підслухала, як мати кликала Телесика, прийшла до берега та давай гукать товстим голосом.. А він чує та й каже: - То ж не голос матінки, то зміїна річ (Тич., І, 1957, 151); В цьому чужому місті, серед цього зміїного кубла знайшлася бодай одна щира, прихильна до мене душа (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 56).
2. перен. Злий, підступний, ворожий. - Тяжко, брате, Людей на старість розпізнати А ще гірше ззамолоду Гадину кохати. Очарує зміїними Карими очима... (Шевч., II, 1953, 51); [Хмельницький:] В кривавій січі, в боях нерівних я пізнавав підступи зміїні і лукавство ворогів (Корн., І, 1955, 270).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зміїний | зміїна | зміїне | зміїні |
Родовий | зміїного | зміїної | зміїного | зміїних |
Давальний | зміїному | зміїній | зміїному | зміїним |
Знахідний | зміїний, зміїного | зміїну | зміїне | зміїні, зміїних |
Орудний | зміїним | зміїною | зміїним | зміїними |
Місцевий | на/у зміїному, зміїнім | на/у зміїній | на/у зміїному, зміїнім | на/у зміїних |