знакомитий
ЗНАКОМИТИЙ, а, е, розм. 1. Чим-небудь добре відомий; знаменитий (у 1 знач.). В кімнаті.. стояла етажерка з нотами і друга етажерка з книжками в гарних оправах, все найбільше твори знакомитих поетів (Л. Укр., III, 1952, 582); Смугляве обличчя [дівчини] з рівним виточеним носом та чорними дужками брів нагадувало одно з тих облич, що їх знакомиті митці пензля беруть для Іродіад, Саломей і інших красунь давнини (Досв., Вибр., 1959, 85).
2. Те саме, що знайомий 1-2. Знакомиті до нуду панночки.. здавались чужими (Вас., І, 1959, 346); Знакомитий голос.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | знакомитий | знакомита | знакомите | знакомиті |
Родовий | знакомитого | знакомитої | знакомитого | знакомитих |
Давальний | знакомитому | знакомитій | знакомитому | знакомитим |
Знахідний | знакомитий, знакомитого | знакомиту | знакомите | знакомиті, знакомитих |
Орудний | знакомитим | знакомитою | знакомитим | знакомитими |
Місцевий | на/у знакомитому, знакомитім | на/у знакомитій | на/у знакомитому, знакомитім | на/у знакомитих |