зозуленька
ЗОЗУЛЕНЬКА, и, ж. 1. Пестл. до зозуля. І вдень, і ввечері там соловей співав, і пташки пурхали, зозуленька кувала (Гл., Вибр., 1951, 125); * У порівн. В Путивлі граді вранці-рано Співає, плаче Ярославна, Як та зозуленька кує, Словами жалю додає (Шевч., II, 1963, 387).
2. нар.-поет. Пестливе звертання до дівчини, жінки. - Ні, бабусенько, ні, зозуленько, він прийде, не забариться... (Вовчок, І, 1955, 155).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зозуленька | зозуленьки |
Родовий | зозуленьки | зозуленьок |
Давальний | зозуленьці | зозуленькам |
Знахідний | зозуленьку | зозуленьок |
Орудний | зозуленькою | зозуленьками |
Місцевий | на/у зозуленькі | на/у зозуленьках |
Кличний | зозуленько | зозуленьки |