зозулиця
ЗОЗУЛИЦЯ, і, ж., розм., рідко. Те саме, що зозуля. Та кувала зозулиця, Ой, на моїм току: Чи чули, ви, люди добрі, Дев'ятого року? (Укр.. думи.., 1955, 235); Зозулиця кує у гаю (Шпорта, Вибр., 1958, 466); * У порівн. Відчинила [неня] двері - і упала синові на груди. Зозулицею заголосила (Хотк., II, 1966, 109).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зозулиця | зозулиці |
Родовий | зозулиці | зозулиць |
Давальний | зозулиці | зозулицям |
Знахідний | зозулицю | зозулиць |
Орудний | зозулицею | зозулицями |
Місцевий | на/у зозулиці | на/у зозулицях |
Кличний | зозулице | зозулиці |