золотогривий
ЗОЛОТОГРИВИЙ, а, е, поет. Який має гриву золотистого кольору (про коня). Цар сказав, що відпустить [Мишка], але тоді, як йому приведе від другого царя золотогривого коня (Калин, Закарп. казки, 1955, 133); Розправляє [Святогор] вус свій сивий, Далі оком стереже. Кінь під ним золотогривий До просторів стиха рже (Черн., Поезії, 1959, 379).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | золотогривий | золотогрива | золотогриве | золотогриві |
Родовий | золотогривого | золотогривої | золотогривого | золотогривих |
Давальний | золотогривому | золотогривій | золотогривому | золотогривим |
Знахідний | золотогривий, золотогривого | золотогриву | золотогриве | золотогриві, золотогривих |
Орудний | золотогривим | золотогривою | золотогривим | золотогривими |
Місцевий | на/у золотогривому, золотогривім | на/у золотогривій | на/у золотогривому, золотогривім | на/у золотогривих |