зоряти
ЗОРЯТИ, яє, недок. розм. Те саме, що зоріти. Схопилась, вискочила на задвірок,- уже рання зоря зоряє (Барв., Опов.., 1902, 237); Андрій в перший день, як тільки вийшов косити траву, поновив шапку на оборозі, бо вже зоряла вершком (Чендей, Вітер.., 1958, 227); // безос. Додавала серцю жалю й пісня. Вона, знай, голосила над австрійськими окопами.. А коли стало зоряти, урвалася пісня (Мушк., Серце.., 1962, 307).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зоряю | зоряємо |
2 особа | зоряєш | зоряєте |
3 особа | зоряє | зоряють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зорятиму | зорятимемо |
2 особа | зорятимеш | зорятимете |
3 особа | зорятиме | зорятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зоряв | зоряли |
Жіночий рід | зоряла | |
Середній рід | зоряло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зоряймо | |
2 особа | зоряй | зоряйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зоряючи | |
Минулий час | зорявши |