зраджений
ЗРАДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зрадити 1 - 3. Я не ображаюсь, бо розумію.. психологію людини, багато раз зрадженої і зневаженої приятелями, здавалось би, найщирішими (Л. Укр., V, 1956, 354); Зраджена й кинута я, безутішная, Жертва чужого гріха... (Пісні та романси.., II, 1956, 249); // у знач. прикм. Не хились додолу, зраджений козаче, Про лиху пригоду навіки забудь (Граб., І, 1959, 128); // зраджено, безос. присудк. сл. Мені спало на думку, що, як всякий перевертень ненавидить те, що зраджено ним, так і Стадницький ненавидить український люд, з якого вийшли його пращури (Стельмах, І, 1962, 14); [Матушка гуменя:] Чого ж ти безталанна, нещасна? Любила може кого, та зраджено тебе? (Мирний, V, 1955, 70).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зраджений | зраджена | зраджене | зраджені |
Родовий | зрадженого | зрадженої | зрадженого | зраджених |
Давальний | зрадженому | зрадженій | зрадженому | зрадженим |
Знахідний | зраджений, зрадженого | зраджену | зраджене | зраджені, зраджених |
Орудний | зрадженим | зрадженою | зрадженим | зрадженими |
Місцевий | на/у зрадженому, зрадженім | на/у зрадженій | на/у зрадженому, зрадженім | на/у зраджених |