зрадник
ЗРАДНИК, а, ч. Той, хто зраджує (у 1 - 3 знач.). [Комонник:] Я зрадників державних не шкодую (Л. Укр., II, 1951, 527); В той час, коли народ самовіддано й завзято боровся за визволення батьківщини, великі феодали часто ставали зрадниками і переходили на сторону ворогів (Іст. СРСР, І, 1956, 24); [Катря:] Чув, що торік одна дівка принесла своєму зрадникові дитину в церкву, як той став з другою, щоб вінець прийняти?.. (Кроп., II, 1958, 380); Ліквідатори - зрадники марксизму і зрадники демократії (Ленін, 19, 1950, 135).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зрадник | зрадники |
Родовий | зрадника | зрадників |
Давальний | зрадникові, зраднику | зрадникам |
Знахідний | зрадника | зрадників |
Орудний | зрадником | зрадниками |
Місцевий | на/у зраднику, зрадникові | на/у зрадниках |
Кличний | зраднику | зрадники |