зрив
ЗРИВ, у, ч. 1. Дія за знач. зривати 5, 6 і зриватися 2, 6. Подія із зривом зборів була така несподівана і така прикра, що кожний із них почував свою провину і ніхто не зважувався заговорити з головою сільради (Епік, Тв., 1958, 103); [Оксана (перемагаючи хвилювання) :] Виключити з партії Гайдая за розкол комітету, за зрив партійної дисципліни, яка мусить бути зараз залізною (Корн., І, 1955, 62); Він думав про будівництво, про аварії й несподівані ускладнення, про цьогорічний план, що стояв під загрозою цілковитого зриву (Коцюба, Нові береги, 1959, 182); Зрив нарізки.
2. Невдача, провал у здійсненні якоїсь справи, задуму. Їй було байдуже, що однокласники так вражені зривом Марійки, хвилюються, хочуть їй допомогти (Донч., V, 1957, 492); Навіть найвища майстерність не врятує художника від зривів і невдач, якщо його творчість позбавлена багатства змісту, яскраво вираженої ідеї (Мист., 1, 1966, 5).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зрив | зриви |
Родовий | зриву | зривів |
Давальний | зривові, зриву | зривам |
Знахідний | зрив | зриви |
Орудний | зривом | зривами |
Місцевий | на/у зриві | на/у зривах |
Кличний | зриве | зриви |
зрити
ЗРИТИ, зрию, зриєш, док., перех. Риючи, вибиваючи заглибини, ямки і т. ін., зробити нерівною якусь поверхню. Якби свині крила, вона й небо зрила б (Укр.. присл.., 1955, 177); - Говори, де зброя, бо як не скажеш - дам своїм молодцям на розправу.. - Кинули її [Ольгу] на землю, давай двір копати. Зрили - яма на ямі (Тют., Вир, 1964, 373); // перен. Вкрити шрамами, зморшками (перев. обличчя).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зрию | зриємо |
2 особа | зриєш | зриєте |
3 особа | зриє | зриють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зрив | зрили |
Жіночий рід | зрила | |
Середній рід | зрило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зриймо | |
2 особа | зрий | зрийте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зривши |