зримий
ЗРИМИЙ, а, е. Який сприймається зором, видимий; відкритий, приступний для зору. Кожен квіт, поміж травою зримий, Мені безмежно серце чарував (Рильський, Братерство, 1950, 62); В імпровізованій п'єсі, окрім зримих дійових осіб, брала участь ще одна незрима - це любов Марії (Вол., Місячне срібло, 1961, 138); // перен. Відчутний, виразний, помітний. Гаглоєву треба дати роботу агітатора, щоб він розповів товаришам про те, як зримі риси комунізму з'являються у нашій країні, як боротьба за мир розгорнулася в усьому світі (Собко, Біле полум'я, 1952, 94).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зримий | зрима | зриме | зримі |
Родовий | зримого | зримої | зримого | зримих |
Давальний | зримому | зримій | зримому | зримим |
Знахідний | зримий, зримого | зриму | зриме | зримі, зримих |
Орудний | зримим | зримою | зримим | зримими |
Місцевий | на/у зримому, зримім | на/у зримій | на/у зримому, зримім | на/у зримих |