зритий
ЗРИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зрити. Кін займає місце глухе, заросле високою чорнобиллю, зрите ровами (Мирний, V, 1955, 108); Мінами зрита лежить дорога (Забашта, Вибр., 1958, 25); Затягся [Оверко] сердито цигаркою й сердито у воду очима, де, видко, одбилися його ноги босі, рука цигарку держала, а обличчя негарне, віспою зрите... (Головко, І, 1957, 220).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зритий | зрита | зрите | зриті |
Родовий | зритого | зритої | зритого | зритих |
Давальний | зритому | зритій | зритому | зритим |
Знахідний | зритий, зритого | зриту | зрите | зриті, зритих |
Орудний | зритим | зритою | зритим | зритими |
Місцевий | на/у зритому, зритім | на/у зритій | на/у зритому, зритім | на/у зритих |