зсушити
ЗСУШИТИ і рідко ІЗСУШИТИ, зсушу, зсушиш, док., перех. 1. Повністю позбавити вологи, зробити зовсім сухим; випарувати. Сонце, що встигло вже зсушити вранішній туман, масляно заблискало на його [Середи] спітнілому, стомленому, але веселому обличчі (Панч, І, 1956, 89); // Висушивши, зробивши сухим, позбавити життєздатності (рослини). Зсушив, зв'ялив, оббив мій лист Злий вітер-недосвіт... (Бернс, Вибр., перекл. Лукаша і Мисика, 1959, 20).
2. перен. Зробити худим, виснаженим. Схудла-змарніла [Мар'я]. Сльози та туга, туга та сльози день у день, ніч у ніч хоч кого зсушать (Мирний, III, 1954, 175); [Стеха (сама) :] Бідна, бідна дитино моя!.. Зсушила тебе журба, зв'ялила недоленька!.. (Кроп., І, 1958, 463); Хіба це літа зсушили тіло? від праці помарніло (Панч, О. Пархом., 1939, 117); Нимидору ізсушила, ізв'ялила нужда, як холодний вітер зелену билину (Н.-Лев., II, 1956, 244).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зсушу | зсушимо |
2 особа | зсушиш | зсушите |
3 особа | зсушить | зсушать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зсушив | зсушили |
Жіночий рід | зсушила | |
Середній рід | зсушило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зсушімо | |
2 особа | зсуши | зсушіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зсушивши |