зупинений
ЗУПИНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зупинити. Панас Юрійович сіпнув головою, наче кінь, зупинений на бігу (Жур., Звич. турботи, 1960, 22); Дніпро, бетоном зупинений, Напружує силу води (Дор., Серед степу.., 1952, 51); // зупинено, безос. присудк. сл. Мотори заглушено, агрегати зупинено, на всій дільниці робіт - тиша та цвірчання цикад (Гончар, Тронка, 1963, 286).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зупинений | зупинена | зупинене | зупинені |
Родовий | зупиненого | зупиненої | зупиненого | зупинених |
Давальний | зупиненому | зупиненій | зупиненому | зупиненим |
Знахідний | зупинений, зупиненого | зупинену | зупинене | зупинені, зупинених |
Орудний | зупиненим | зупиненою | зупиненим | зупиненими |
Місцевий | на/у зупиненому, зупиненім | на/у зупиненій | на/у зупиненому, зупиненім | на/у зупинених |