зух
ЗУХ, а, ч., фам. Завзята людина; молодець, хват. - Що за зух наш Кирило, - сміються запорожці,- не побоїться і чорта позвать у дружки (Стор., І, 1957, 97); // Пройда. [Степан:] Хіба один чоловік може побороти зграю здирщиків, зухів, що тільки й годуються та жирують з людського лиха? (Стар., Вибр., 1959, 346).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зух | зухи |
Родовий | зуха | зухів |
Давальний | зухові, зуху | зухам |
Знахідний | зуха | зухів |
Орудний | зухом | зухами |
Місцевий | на/у зуху, зухові | на/у зухах |
Кличний | зуше | зухи |