кадіб
КАДІБ, доба, КАДІВБ, довба, рідко КАДУБ, а, ч. Велика діжка. Взяли вони шість кадовбів м'яса та шість кадовбів води, сів Котигорошко на грифа,- полетіли (Укр.. казки, 1951, 103): В кутку коло дверей стояв кадіб з капусти (Коцюб., 1, 1955, 39); Кращі майстри вивезли на продаж свої діжки, відра, кадуби, бодні, жлукта (Кучер, Дорога.., 1958, 170); * У порівн. У будці, як у кадовбі, загуло на весь двір (Вас., II, 1959, 124).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кадіб | кадоби |
Родовий | кадоба | кадобів |
Давальний | кадобові, кадобу | кадобам |
Знахідний | кадіб | кадоби |
Орудний | кадобом | кадобами |
Місцевий | на/у кадобі | на/у кадобах |
Кличний | кадобе | кадоби |