калим
КАЛИМ, у, ч. 1. У деяких тюркських народів - викуп, який наречений дає батькам нареченої за їх згоду на одруження з дочкою. Батько Зуліхи хотів підправити своє господарство коштом доччиної краси і запросив за неї величезний калим (викуп) (Десняк, II, 1955, 493).
2. перен., розм. Плата за зроблену приватним чином послугу; хабар. - Пробачте, товаришу шофер,- каже Тіберій,- може, ви гадаєте з нас добрий калим брати, то помиляєтесь. Ми на студентському бюджеті (Ю. Янов., II, 1954, 198).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | калим | калими |
Родовий | калиму | калимів |
Давальний | калимові, калиму | калимам |
Знахідний | калим | калими |
Орудний | калимом | калимами |
Місцевий | на/у калимі | на/у калимах |
Кличний | калиме | калими |