кальний
КАЛЬНИЙ, а, е, розм. Те саме, що брудний; заболочений. Еней з Сивиллою своєю.. Кальною річкою сією На той бік в пекло попливли (Котл., І, 1952, 133); Іван повернув коней - і не забарилися вони скритися в кальних городських вулицях... (Мирний, І, 1954, 357); Осінній шлях... Кальний осінній шлях (Перв., І, 1958, 311).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кальний | кальна | кальне | кальні |
Родовий | кального | кальної | кального | кальних |
Давальний | кальному | кальній | кальному | кальним |
Знахідний | кальний, кального | кальну | кальне | кальні, кальних |
Орудний | кальним | кальною | кальним | кальними |
Місцевий | на/у кальному, кальнім | на/у кальній | на/у кальному, кальнім | на/у кальних |