камінний
КАМІННИЙ1, а, е. Те саме, що кам'яний. Надходить [Зет] з величезною брилою камінною (Л. Укр., І, 1951, 446); Гаряча вода тече з розколини в камінній горі і утворює цілу річку (Багмут, Опов., 1959, 32); І між камінних мурів за штахетом Округлих яблунь темний кущ процвів (Зеров, Вибр., 1966, 33); - Я потрафлю.. зломати [зламати] той твій камінний спокій!.. (Фр., VIII, 1952, 118); Заговорив [Матвій], спинивши камінний погляд на попові (Ле, Наливайко, 1957, 119); Воскресайте, камінні душі, Розчиняйте серця й чоло, Щоб не сказали Про вас грядущі: - Їх на землі не було... (Сим., Земне тяжіння, 1964, 51).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | камінний | камінна | камінне | камінні |
Родовий | камінного | камінної | камінного | камінних |
Давальний | камінному | камінній | камінному | камінним |
Знахідний | камінний, камінного | камінну | камінне | камінні, камінних |
Орудний | камінним | камінною | камінним | камінними |
Місцевий | на/у камінному, каміннім | на/у камінній | на/у камінному, каміннім | на/у камінних |