кантор
КАНТОР, а, ч. 1. Півчий, соліст хору в католицькій і протестантській церквах; // Головний співак у синагозі.
2. Шкільний учитель церковного співу й музики в Німеччині.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кантор | кантори |
Родовий | кантора | канторів |
Давальний | канторові, кантору | канторам |
Знахідний | кантора | канторів |
Орудний | кантором | канторами |
Місцевий | на/у канторі, канторові | на/у канторах |
Кличний | канторе | кантори |