канюка
КАНЮКА1, и, ж. Те саме, що каня. Ой летіла канюка, постреляна з лука (Чуб., V, 1874, 833); Раз у раз на нижчих галузках обзивалися сойки та сороки, ..скиглили молоді канюки у високому, з порохна та патиччя сплетеному гнізді (Оп., Іду.., 1958, 28); * У порівн. Канюкою сидить (Номис, 1864, № 2768).
КАНЮКА2, и, ч. і ж., зневажл. Набридливий прохач; жебрак.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | канюка | канюки |
Родовий | канюки | канюк |
Давальний | канюці | канюкам |
Знахідний | канюку | канюк |
Орудний | канюкою | канюками |
Місцевий | на/у канюці | на/у канюках |
Кличний | канюко | канюки |