караний
КАРАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до карати. До осіб, взятих на поруки, не завжди висувають належні вимоги, і вони, відчуваючи свою безвідповідальність і безкарність, ..роблять антигромадські вчинки, в тому числі й карані в кримінальному порядку (Ком. Укр., 1, 1966, 36); [Суд:] Я тебе питаюся, чи ти був караний, то значить чи ти сидів у арешті? (Март., Тв., 1954, 90); - Грішниця я,- буркотіла стара.- Велика грішниця. Вже карана й перекарана: і богом, і чортом (Баш, На.. дорозі, 1967, 225).
2. у знач. прикм. Якого треба карати, який підлягає покаранню.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | караний | карана | каране | карані |
Родовий | караного | караної | караного | караних |
Давальний | караному | караній | караному | караним |
Знахідний | караний, караного | карану | каране | карані, караних |
Орудний | караним | караною | караним | караними |
Місцевий | на/у караному, каранім | на/у караній | на/у караному, каранім | на/у караних |