каретка
КАРЕТКА, и, ж. 1. Зменш. до карета. Наша каретка сповнялась часом блакитним світлом, коли котилась під ліхтарями (Коцюб., II, 1955, 437).
2. спец. Рухома, ковзна частина якого-небудь механізму, машини. Розпилювати круглий ліс на верстаті без каретки, на якій закріплюється матеріал, забороняється (Стол.-буд. справа, 1957, 117); В академічних човнах сидіння гребця встановлюється на рухомій каретці (В ім'я Вітч., 1954, 53).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | каретка | каретки |
Родовий | каретки | кареток |
Давальний | каретці | кареткам |
Знахідний | каретку | каретки |
Орудний | кареткою | каретками |
Місцевий | на/у каретці | на/у каретках |
Кличний | каретко | каретки |