картяр
КАРТЯР, а, ч. Завзятий, азартний гравець у карти (у 2 знач.). Я мушу зауважить, що красунь Павлусь гультяй, ледащо та картяр (Н.-Лев., IV, 1956, 247); Вже зі злості говорив дехто, що він картяр (Мак., Вибр., 1954, 240); Сергій Павлович перетворився на того азартного картяра, що, випадково зірвавши велику ставку, йде тепер тільки ва-банк (Шовк., Інженери, 1956, 165); * У порівн. Від тих думок він загорівся ще дужче, як розгарячілий картяр, що ставить усе на кін (Цюпа, Назустріч.., 1958, 66).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | картяр | картярі |
Родовий | картяра | картярів |
Давальний | картяреві, картяру | картярам |
Знахідний | картяра | картярів |
Орудний | картярем | картярами |
Місцевий | на/у картярі, картяру, картяреві | на/у картярах |
Кличний | картяре | картярі |