карячки
КАРЯЧКИ, КАРАЧКИ, присл., розм. 1. Те саме, що навпочіпки; накарячки. Вони сиділи нерухомо, карячки, боячись поворухнутись (Коцюб., І, 1955, 348); Томаш сів карачки, намагаючись рухами плечей запнути кожух на грудях і втягти в нього голову (Тулуб, Людолови, II, 1957, 159).
2. Те саме, що рачки. «Напирають, мабуть,- подумав він,- ще й вискочить не встигну». І вже карачки хутко подерся догори (Панч, І, 1956, 142).