квітниця
КВІТНИЦЯ, і, ж. 1. Муха зеленувато-бронзового кольору, що завдає шкоди сільськогосподарським рослинам. Є ще муха, що називається квітницею. Живиться вона квітковим медом, перелітаючи з квіток петрушки на моркву, а з моркви - на болиголов тощо (Шкідн. поля.., 1949, 35).
2. розм., рідко. Те саме, що квітник 1. - Мені в дівчини краще, ніж у княгині, мені в цій квітниці краще, ніж цариці (Л. Укр., III, 1952, 493).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | квітниця | квітниці |
Родовий | квітниці | квітниць |
Давальний | квітниці | квітницям |
Знахідний | квітницю | квітниці, квітниць |
Орудний | квітницею | квітницями |
Місцевий | на/у квітниці | на/у квітницях |
Кличний | квітнице | квітниці |