квітчати
КВІТЧАТИ, аю, аєш, недок., перех. Прикрашати, прибирати квітами, зіллям кого-, що-небудь; заквітчувати. Він дівчину квітчав і молодою Своєю називав (Л. Укр., І, 1951, 181); Ленінградці і ленінградки у вільні хвилини квітчають дорогі могили квітами... (Вишня, І, 1956, 309); // перен. Прикрашати кого-, що-небудь чимось. Правда буде квітчати високе чоло славетного Співця-Бояна невмирущим вінком слави (Мирний, V, 1955, 317); Безрукий ще продовжував вступ, квітчаючи свою розмову словесними візерунками (Коп., Вибр., 1948, 16).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | квітчаю | квітчаємо |
2 особа | квітчаєш | квітчаєте |
3 особа | квітчає | квітчають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | квітчатиму | квітчатимемо |
2 особа | квітчатимеш | квітчатимете |
3 особа | квітчатиме | квітчатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | квітчав | квітчали |
Жіночий рід | квітчала | |
Середній рід | квітчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | квітчаймо | |
2 особа | квітчай | квітчайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | квітчаючи | |
Минулий час | квітчавши |