келійний
КЕЛІЙНИЙ, а, е. 1. Прикм. до келія. Астрономія перестала бути келійною наукою. Вона виходить на площі, поселяється в заводських гуртожитках (Руд., Остання шабля, 1959, 249); Келійні стіни; // Власт. келії. Келійна тиша.
2. перен. Прихований від людей; таємний, потаємний. Життя давно засудило практику келійних, відірваних від основних проблем життя засідань і обговорень (Літ. газ., 3.II 1955, 1).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | келійний | келійна | келійне | келійні |
Родовий | келійного | келійної | келійного | келійних |
Давальний | келійному | келійній | келійному | келійним |
Знахідний | келійний, келійного | келійну | келійне | келійні, келійних |
Орудний | келійним | келійною | келійним | келійними |
Місцевий | на/у келійному, келійнім | на/у келійній | на/у келійному, келійнім | на/у келійних |