келія
КЕЛІЯ, ї, ж. Житло ченця або черниці (окрема кімната в монастирі або будиночок). Іде чернець у келію Меж стіни німії Та згадує літа свої, Літа молодії (Шевч., II, 1963, 55); Вона не забула своєї келії, тісної та тихої, як домовина (Коцюб., II, 1955, 119); Софія звеліла їм [монашкам] розходитися по келіях і ніде на подвір'ї не стояти (Мик., II, 1957, 270); // перен., жарт. Невелика кімната самітної людини.- Тепер, мабуть, буде кому подарувати букет,- сказав Чепель.. - А то лежать осінні листочки в капітанській келії без діла (Донч., VI, 1957, 511).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | келія | келії |
Родовий | келії | келій |
Давальний | келії | келіям |
Знахідний | келію | келії |
Орудний | келією | келіями |
Місцевий | на/у келії | на/у келіях |
Кличний | келіє | келії |