кенді
КЕНДІ, КИНДІ, ів, мн. (одн. кендя, киндя, і, ж. ), діал. Валянки; повстяні калоші. Набув [Латин] на ноги кинді нові І рукавиці взяв шкапові (Котл., І, 1952, 171); - Думаєш, що я в хутрі й кендях тут стою? (Фр., VI, 1951, 169); Якийсь обшарпаний парубчак у «кендях».. з цеберками пройшов у сарай і вилив воду в діжку (Головко, І, 1957, 177).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кенді | |
Родовий | кендів | |
Давальний | кендям | |
Знахідний | кенді | |
Орудний | кендями | |
Місцевий | на/у кендях | |
Кличний | кенді |