кепсько
КЕПСЬКО. Присл. до кепський. От жарти-жарти, а тим часом справді кепсько приходиться (Коцюб., III, 1956, 280); Гальма були кепсько відрегульовані (Перв., Дикий мед, 1963, 342); // у знач. присудк. сл. - Ще дощ буде, - подумав Денис. - Це кепсько: змерзнеш так, що й не висидиш (Гр., II, 1963, 253); Голодувати не доводилось, але кепсько було без сірників і без гасу (Донч., III, 1956, 123).