кермувати
КЕРМУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. неперех. (звичайно чим), рідко перех. Кермом спрямовувати рух судна, літака, автомашини тощо. Турчин баркою кермує (Фр., XI, 1952, 213); Вміла [Вутанька] лагодити сіті і кермувати баркасом (Гончар, І, 1954, 512); * Образно. Не забувай за отчий свій поріг, Але й кермуй політ за обрії незнані (Мал., Полудень.., 1960, 128); // Дотримуватися певного напрямку в русі. Інші [машини] звернули і понеслися через кювети по куп'ях висохлого болота до густого переліска. Там уже кермував не водій, а перший його переляк (Ле, Право.., 1957, 108); Потапич кермував так, щоб триматися посеред Дніпра (Бойч., Молодість, 1949, 81).
2. неперех., ким, чим, перен., рідко. Те саме, що керувати 2. [Фідель:] Не може кермувати той людьми, Хто сам не бачить шляху із пітьми (Павл., Пальм. віть, 1962, 106); Найчастіш те серденько [дівоче] не зазнавало ще кохання, але бажало його, бажало щастя, було слухняне, і Солосі легко було кермувати їм [ним] (Л. Янов., І, 1959, 164); На його лиці відбився вираз дикої пристрасті, яка захопила все його єство, кермувала цілим його життям (Круш., Буденний хліб.., 1960, 204).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кермую | кермуємо |
2 особа | кермуєш | кермуєте |
3 особа | кермує | кермують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кермуватиму | кермуватимемо |
2 особа | кермуватимеш | кермуватимете |
3 особа | кермуватиме | кермуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кермував | кермували |
Жіночий рід | кермувала | |
Середній рід | кермувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кермуймо | |
2 особа | кермуй | кермуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кермуючи | |
Минулий час | кермувавши |