керівник
КЕРІВНИК, а, ч. Той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось. Маса повинна мати право вибирати собі відповідальних керівників (Ленін, 27, 1951, 182); В одному містечку хлопця було відведено до керівника підпілля - столяра Якова (Ю. Янов., II, 1954, 11); - Керівник усе мусить знати і все передбачати (Шиян, Баланда, 1957, 147).
@ Класний керівник - учитель-вихователь класу в середній школі. Нещодавно його призначили до нас класним керівником (Сміл., Сашко, 1954, 221).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | керівник | керівники |
Родовий | керівника | керівників |
Давальний | керівникові, керівнику | керівникам |
Знахідний | керівника | керівників |
Орудний | керівником | керівниками |
Місцевий | на/у керівнику, керівникові | на/у керівниках |
Кличний | керівнику | керівники |