кислючий
КИСЛЮЧИЙ, а, е. Дуже кислий (у 1 знач.). - Ні,- каже [Лисичка],- нам не йде [виноград], Кислючий-прекислючий: Оскома нападе! (Гл., Вибр., 1957, 187); В кожнім окопчику.. стояли казанки, наповнені цукром, з якого бійці готували собі цукряну саламаху, приправляючи її терпкими кислючими яблуками, щоб не нудило (Гончар, Людина.., 1960, 108).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кислючий | кислюча | кислюче | кислючі |
Родовий | кислючого | кислючої | кислючого | кислючих |
Давальний | кислючому | кислючій | кислючому | кислючим |
Знахідний | кислючий, кислючого | кислючу | кислюче | кислючі, кислючих |
Орудний | кислючим | кислючою | кислючим | кислючими |
Місцевий | на/у кислючому, кислючім | на/у кислючій | на/у кислючому, кислючім | на/у кислючих |