клаптик
КЛАПТИК, а, ч. Зменш. до клапоть. Ні, ні, вони з холери повмирали; А то б хоч клаптик переслали Того паперу (Шевч., II, 1953, 152); Сніг холодними клаптиками впав на її гаряче лице й трохи прохолодив його (Коцюб., І, 1955, 69); З дому чути тихий стук посуди, Клаптик пісні з поля прилетів (Рильський, І, 1960, 139).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | клаптик | клаптики |
Родовий | клаптика | клаптиків |
Давальний | клаптикові, клаптику | клаптикам |
Знахідний | клаптик | клаптики |
Орудний | клаптиком | клаптиками |
Місцевий | на/у клаптику | на/у клаптиках |
Кличний | клаптику | клаптики |