клепало
КЛЕПАЛО, а, с. 1. Молот або молоток для клепання. Ще роса з житів не спала, Ми взяли бруски й клепала і з зорі Гострим коси, в ручку йдем, Колос під ноги кладем (Щог., Поезії, 1958, 139).
2. Шматок заліза (часто забитий у колоду), на якому клепають що-небудь. Поклавши косу на клепало, Андріяка вдарив по ній молотком (Гончар, Таврія, 1952, 226).
3. рідко. Те саме, що калатало. Тихо знову. Заткали зорі далечінь шовкову. В клепала б'ють невтомні сторожі... (Рильський, II, 1956, 88); Проспівали перші півні, вийшов сторож, ударив раз, удруге в клепало (Л. Янов., І, 1959, 52).
4. заст. Било (див. било1 1). Велів тривогу бить в клепало, Щоб військо к бою виступало (Котл., І, 1952, 230).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | клепало | клепала |
Родовий | клепала | клепал |
Давальний | клепалу | клепалам |
Знахідний | клепало | клепала |
Орудний | клепалом | клепалами |
Місцевий | на/у клепалі | на/у клепалах |
Кличний | клепало | клепала |
клепати
КЛЕПАТИ, клепаю, клепаєш і клеплю, клеплеш; мн. клеплють; недок. 1. перех. Вирівнювати й загострювати лезо коси, ножа тощо, б'ючи по ньому молотком. [Конон:] Хіба ніколи не бачили, як косу клепають? (Кроп., II 1958, 432); Коси вони вже собі придбали, придбали й бабку коси клепати... (Вишня, День.., 1950, 52); Косар на луці коси дзвінко клепле (Рильський, Поеми, 1957, 5).
2. перех. і без додатка. З'єднувати металеві частини чого-небудь заклепками. Хлопці і під той вітер клепали, рятуючи свою споруду, брали болтами, зв'язували міцніше (Гончар, Тронка, 1963, 91); Слід звернути увагу учнів на велику економічність зварювання порівняно з клепанням (не треба свердлити отвори, виготовляти заклепки, клепати) (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 181); // З'єднувати металеві частини чого-небудь, загинаючи краї та сплющуючи їх. Хлопці по майстернях: кують, столярують, відра клепають (Збан., Єдина, 1959, 321).
3. перех. і без додатка, розм. Те саме, що кувати1 1. [Мартин:] Гей, куме, пам'ятай приказку: «Коваль клепле, доки тепле!» (Кроп., І, 1958, 453); А в тій кузні коваль клепле (Фр., XI, 1952, 176); // Вдаряючи молотком, виготовляти або лагодити що-небудь із металу. Артем послухає це мовчки й знов став клепати - рогача Орисі справляв (Головко, II, 1957, 363); Неподалік на платформах весь час клепають, клепають, і вже в голові гуде від сталевого того клепання (Гончар, II, 1959, 108).
4. неперех., перен., розм. Зводити наклеп на кого-небудь. Вернеться Чіпка додому, стане йому Явдоха викладати, на Мотрю клепати (Мирний, І, 1949, 397); [Забрамський:] Замість радіти успіхові товариша.., йому заважають працювати, лихословлять, плетуть, клеплють (Коч., II, 1956, 89).
@ Клепати язиком, ірон.- говорити дурниці; базікати. Язиком що хоч клепай, а руки при собі тримай (Номис, 1864, № 3810); Чимало жінок з дітьми посідало тут таки поблизу, лузали насіння та клепали язиками (Гр., II, 1963, 152).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | клепаю | клепаємо |
2 особа | клепаєш | клепаєте |
3 особа | клепає | клепають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | клепатиму | клепатимемо |
2 особа | клепатимеш | клепатимете |
3 особа | клепатиме | клепатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | клепав | клепали |
Жіночий рід | клепала | |
Середній рід | клепало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | клепаймо | |
2 особа | клепай | клепайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | клепаючи | |
Минулий час | клепавши |