ковзкий
КОВЗКИЙ, а, е. 1. Такий, що не утворює тертя й на якому ледве тримається хто-, що-небудь. Подовгу стояла Горпина на ковзкому краю безодні (Тулуб, Людолови, І, 1957, 332); Набравши в льоху решето яблук та слив, швець без пригод вибрався по ковзких східцях нагору (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 229); // Такий, якого важко втримати в руках; дуже гладкий, слизький. Ковзкий, відполірований мозолястими руками дубовий рогач вертівся в руках Уляни (Логв., Літа.., 1960, 57).
2. перен. Який може призвести до поганих наслідків- ненадійний, непевний (про життєвий шлях і т ін.). Ковзке становище; // Такий, у якому приховане що-небудь небезпечне, сумнівне або двозначне. Ковзка тема; Ковзке питання.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ковзкий | ковзка | ковзке | ковзкі |
Родовий | ковзкого | ковзкої | ковзкого | ковзких |
Давальний | ковзкому | ковзкій | ковзкому | ковзким |
Знахідний | ковзкий, ковзкого | ковзку | ковзке | ковзкі, ковзких |
Орудний | ковзким | ковзкою | ковзким | ковзкими |
Місцевий | на/у ковзкому, ковзкім | на/у ковзкій | на/у ковзкому, ковзкім | на/у ковзких |