ковтання
КОВТАННЯ, я, с. Дія за знач. ковтати. У стовбурі мозку лежать центри ссання, жування, ковтання й виділення травних соків (Анат. і фізіол. люд., 1957, 146); При повному відмовленні хворого від їжі, а також у випадках непритомного стану, порушення акту ковтання застосовують штучне харчування (Заг. догляд за хворими, 1957, 62).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ковтання | ковтання |
Родовий | ковтання | ковтань |
Давальний | ковтанню | ковтанням |
Знахідний | ковтання | ковтання |
Орудний | ковтанням | ковтаннями |
Місцевий | на/у ковтанні | на/у ковтаннях |
Кличний | ковтання | ковтання |