козир-дівка
КОЗИР-ДІВКА, и, ж., розм. Про сміливу, спритну, гостру на язик дівчину. А Івга, вже вона й замужем, вже вона й молодиця, вже і діточок наводила, а в людей усе вона козир-дівка! (Кв.-Осн., II, 1956, 305); Чогось на неї дуже пан задивляється. Та як його й не задивитися на таку козир-дівку? (Мирний, IV, 1955, 231).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | козир-дівка | козир-дівки |
Родовий | козир-дівки | козир-дівок |
Давальний | козир-дівці | козир-дівкам |
Знахідний | козир-дівку | козир-дівок |
Орудний | козир-дівкою | козир-дівками |
Місцевий | на/у козир-дівці | на/у козир-дівках |
Кличний | козир-дівко | козир-дівки |