козлячий
КОЗЛЯЧИЙ, а, е. Прикм. до козел 1, 2; цапиний. Хіба ж їм я те м'ясиво або ж п'ю крівцю козлячу? (Сл. Гр.); Отак він і зачастив у родину чинбаря, з часом привик до поганого духу та навчився чинити волові, кінські і козлячі шкури (Стельмах, II, 1962, 114); // Пошитий із шкіри, хутра цапа. Козлячі чоботи; Козлячий комір.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | козлячий | козляча | козляче | козлячі |
Родовий | козлячого | козлячої | козлячого | козлячих |
Давальний | козлячому | козлячій | козлячому | козлячим |
Знахідний | козлячий, козлячого | козлячу | козляче | козлячі, козлячих |
Орудний | козлячим | козлячою | козлячим | козлячими |
Місцевий | на/у козлячому, козлячім | на/у козлячій | на/у козлячому, козлячім | на/у козлячих |