кокошитися
КОКОШИТИСЯ, шуся, шишся, недок., розм. Триматися зарозуміло, гордовито; бундючитися, чванитися, хизуватися. - Таке воно кашливе та заслинене, що ціпа в руках не годно вдержати, та й ще воно кокошиться (Стеф., Вибр., 1945, 131); - А що ж вони можуть мені зробити? - кокошився старий (Тулуб, Людолови, І, 1957, 115).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кокошуся | кокошимося |
2 особа | кокошишся | кокошитеся |
3 особа | кокошиться | кокошаться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кокошитимуся | кокошитимемося |
2 особа | кокошитимешся | кокошитиметеся |
3 особа | кокошитиметься | кокошитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кокошився | кокошилися |
Жіночий рід | кокошилася | |
Середній рід | кокошилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кокошімося | |
2 особа | кокошись | кокошіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кокошачись | |
Минулий час | кокошившись |